Діяння Апостолів 3:11-5:42

Петро говорить про Ісуса Христа

¹¹ Через те, що жебрак тримався за Петра й Іоана, всі люди, здивовані, збіглися до них. Вони знаходилися в місці храму, що називалося Соломонів ґанок.

¹² Побачивши таке, Петро запитав людей: «Брати ізраїльські, чому ви так здивовані цим? Чому ви дивитеся на нас так, ніби ми своєю владою або своїм благочестям зробили так, що цей чоловік ходить? ¹³ Ні, адже це Господь так зробив! Він є Богом Авраама, Ісаака і Якова; Богом наших предків, Який прославив Слугу Свого Ісуса. А ви віддали Його на смерть, відцуралися Його перед Пилатом, коли той вирішив відпустити Ісуса. ¹⁴ Ви відмовилися від Святого й Праведного, а натомість попросили, щоб вам відпустили вбивцю. ¹⁵ Ви вбили Того, Хто веде людей до життя, але Бог воскресив Його з мертвих, і ми—свідки цього.

¹⁶ Це ж Ісусове ім’я дало силу чоловікові, якого ви бачите і знаєте, бо ми віримо в Ісусове ім’я. Так, саме віра, що приходить через Ісуса, повністю зцілила цього чоловіка, і сталося це на ваших очах.

¹⁷ Зараз, браття, я знаю, що ви вчинили так, бо самі не знали, що ви робите, так само, як і вожді ваші. ¹⁸ То Бог зробив це, аби збулося те, що Він провіщав устами всіх пророків: Його Христос мусить прийняти страждання і смерть.

¹⁹ Отже, покайтеся. Поверніться до Бога, і гріхи ваші будуть стерті. ²⁰ Тоді Господь дасть вам духовний спочинок, і пошле Ісуса, Якого Він уже обрав для вас бути Христом вашим.

²¹ Але Ісус мусить лишатися на небесах аж до того часу, коли Бог відновить порядок речей у світі. Про це Він говорив із давніх-давен устами Своїх святих пророків. ²² Адже Мойсей сказав: „Господь ваш Бог дасть вам Пророка, такого як я, з ваших власних людей. Ви мусите слухатися всього, що Він казатиме. ²³ А хто не слухатиметься Його, викорінений буде з народу”.

²⁴ Так, усі пророки, починаючи від Самуїла, і всі, хто прийшли після нього, говорили саме про ці дні. ²⁵ Ви—діти пророків і Заповіту, даного Богом предкам вашим. Ось що Бог сказав Авраамові: „Через твоїх нащадків усім народам на землі прийде благословення”.

²⁶ І коли Бог воскресив Свого Слугу Ісуса,—продовжував Петро,—Він послав Його спершу до вас, щоб благословити вас, повертаючи з ваших лихих шляхів».

Ув’язнення Петра й Іоана

4 Поки Петро та Іоан промовляли до людей, до них підійшли священики, начальник храмової варти й кілька саддукеїв. ² Вони були стурбовані тим, що апостоли навчають людей, проповідуючи воскресіння мертвих через Ісуса. ³ Вони заарештували Петра та Іоана й посадили їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

⁴ Але багато людей, які чули Слово, повірили. Число їх сягало п’яти тисяч.

Петро та Іоан перед Синедріоном

⁵ Наступного дня юдейські вожді, старійшини та книжники зібралися в Єрусалимі. ⁶ Також були там первосвященики Анна, Каяфа, Іоан, Олександр і всі інші з роду первосвященика. ⁷ Перед ними поставили Петра та Іоана, і почали розпитувати апостолів: «Чиєю владою і чиїм іменем ви це зробили?»

⁸ Тоді Петро, сповнений Духа Святого, відповів: «Вожді народу і старійшини! ⁹ Якщо ви питаєте нас про ту добру справу, що була зроблена для хворого, ¹⁰ тоді ви і всі люди Ізраїлю мусять знати таке: це було зроблено владою Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп’яли. Бог воскресив Його з мертвих. Завдяки Йому цей чоловік, який був калікою, стоїть сьогодні перед вами цілком здоровий. ¹¹ Ісус—

камінь, який ви, будівельники, відкинули,    а він став наріжним.

¹² Ніхто інший не дасть нам спасіння, бо немає іншого такого імені в світі. Бог послав Його людям, щоби принести їм спасіння».

¹³ Коли члени Синедріону побачили сміливість Петра та Іоана і зрозуміли, що це були прості й неосвічені люди, вони були вражені. Вони також збагнули, що ці двоє були з Ісусом. ¹⁴ Юдейські вожді не знайшли, що сказати, тим більше, що зцілений чоловік стояв поруч.

Синедріон безсилий проти апостолів

¹⁵ Вони наказали апостолам залишити Синедріон, та почали радитися між собою: ¹⁶ «Що ми можемо зробити з цими людьми? Адже це очевидно для всіх, хто мешкає в Єрусалимі, що завдяки їм сталося нечуване диво. Ми не можемо цього заперечити. ¹⁷ Але ми мусимо подбати про те, щоб ці чутки не поширювалися більше серед людей. Давайте застережемо їх нікому більше не говорити про Ісуса». ¹⁸ Вони знову покликали апостолів і наказали їм більше зовсім нічого не говорити, ані навчати в ім’я Христове.

¹⁹ Але Петро з Іоаном відповіли їм: «Розсудіть, чи справедливо це було б перед Господом, якби ми більше слухали вас, ніж Бога. ²⁰ Ми не можемо припинити говорити про те, що чули й бачили».

²¹ Члени Синедріону ще погрозили апостолам, а потім відпустили їх, бо не змогли знайти способу, як покарати Петра й Іоана, адже люди славили Бога за те, що сталося. ²² Тому чоловіку, з яким відбулося це чудо зцілення, було більше сорока років.

Петро та Іоан повертаються до віруючих

²³ Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства, і розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини. ²⁴ Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них. ²⁵ Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида:

„Навіщо лютували народи?    Навіщо марні задуми плели?²⁶ Земні царі себе до бою готували,    вожді разом збирались,    намірялись супроти Господа і Його Христа піти”.

²⁷ Так, Ірод та Понтій Пилат справді зібралися в Єрусалимі разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом. ²⁸ Вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися владою і волею Твоєю. ²⁹ А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть: вони намагаються нас залякати. Тож дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє. ³⁰ Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім’я Святого Слуги Твого Ісуса».

³¹ Коли закінчили вони молитися, то те місце, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже.

Життя перших християн

³² Усе товариство віруючих жило душа в душу. Ніхто не сказав, що його майно належить тільки йому. Вони завжди всім ділилися. ³³ З великою силою апостоли і далі свідчили про воскресіння Господа Ісуса. І велике Боже благословення було на них усіх. ^34-35 Ніхто з них ніколи не був у нужді. Ті, хто мали землю або будинки, продавали їх, а гроші приносили і клали до ніг апостолів, та ті гроші давалися кожному, хто мав у них потребу. ³⁶ Так зробив і Йосип, якого апостоли називали Варнавою (що означає «Син утіхи»). ³⁷ Він був левитом, родом з Кіпру. Продавши своє власне поле, Варнава приніс гроші і поклав їх апостолам до ніг.

Ананія і Сапфіра

5 ^1-2 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.

³ Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі. ⁴ Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».

⁵ Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це. ⁶ Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.

⁷ Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося. ⁸ Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все». ⁹ Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».

¹⁰ Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком. ¹¹ І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.

Громада віруючих зростає

¹² Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету. ¹³ Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх. ¹⁴ І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок. ¹⁵ Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.

¹⁶ Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.

Переслідування апостолів

¹⁷ Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів. ¹⁸ Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці. ¹⁹ Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм: ²⁰ «Ідіть, станьте у храмі й усе розкажіть людям про нове життя».

²¹ Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до храму й почали навчати людей.

Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів. ²² Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли: ²³ «Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає».

²⁴ Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.

²⁵ Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у храмі й навчають народ!» ²⁶ Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.

²⁷ Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них: ²⁸ «Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!»

²⁹ На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей. ³⁰ Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті. ³¹ Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів. ³² Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».

³³ Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів. ³⁴ Але в Синедріоні був один фарисей, на ім’я Ґамалиїл. Він був вчителем Закону, та його дуже поважали всі люди. Підвівшись, він наказав на хвилину вивести апостолів. ³⁵ Потім Ґамалиїл звернувся до Синедріону, сказавши: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми. ³⁶ Колись з’явився Тевда і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело. ³⁷ Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися.

³⁸ Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться. ³⁹ А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!» ⁴⁰ Члени Синедріону послухалися його і, побивши апостолів батогами, наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх.

⁴¹ Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради Ісуса. ⁴² І кожен день у храмі та йдучи з оселі в оселю вони навчали людей і проповідували Благовість, що Ісус є Христос.