Цінність однієї загубленої вівці
14, неділя грудень
«Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Івана 10:11)
Ісус розповів про пастуха, який мав сто овець. Коли одна з них загубилася, він залишив дев'яносто дев'ять у пустині і шукав, поки не знайшов одну загублену вівцю. Тоді він взяв її на плечі і радів, коли приніс додому. Добрі пастирі піклуються не про частину стада, не про більшу частину стада, а про все стадо. Це стає найбільш очевидним, коли одна вівця загубиться.
Історія розповідає про маленьку дівчинку, яка пішла в ліс і заблукала. Коли настала темрява, страх стиснув її серце. Вона кричала і плакала, поки, змучена, не лягла і не заснула. Її батько, з охриплим від вигуків її імені голосом, шукав її протягом багатьох годин, аж поки знайшов її лежачою на галявині. Покликавши її, він кинувся до неї. Дівчинка прокинулася, кинулася йому на руки, обняла його і сказала: «Татку, я така щаслива, що знайшла тебе!»
Це наша історія. Не ми знаходимо Ісуса, а Він знаходить нас. І Він знаходить нас, тому що Він постійно нас шукає. Ісус закінчив Свою притчу такими словами: «Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння» (Лк. 15:7). Кожного разу, коли ми знаходимо одну загублену людину, Небеса святкують. «Ви хочете сказати, що я так багато значу для Господа?» Так. Так само, як пастух залишив дев'яносто дев'ять овець, щоб знайти одну, що загубилася, Ісус любить вас і помер, щоб врятувати вас. Тож прийдіть до Нього сьогодні.
